Жива любов

Не все згоріло… лиш здається,
Що попіл душу замінив.
Із чорних ран любов прорветься,
І серцю подарує спів.

Прийде весна у дім спустілий,
І знов розквітне тихий сад.
Бо там, де серце не згоріло,
Не має влади жоден кат!

Ще діти вранці засміються
Там, де гриміли чорні громи.
І журавлі назад вернуться,
Після надто довгої зими…

Ніщо не зломить нашу волю,
Не знищить правди і тепла.
І хай тяжка в народу доля,
Ми збережем вогонь добра!

Нас ворог не скорить, не зітре!
Як фенікс відродимось знов,
Не згасне надія, ніколи не вмре,
Бо з нами сам Бог і любов!