Три бажання Бухарика (або як не стати жертвою власних бажань)
"Три бажання Бухарика" — це гумористична та повчальна пісня про чарівні пригоди собаки Бухарика та його зустріч із величним котом-чарівником Пуханом. Бухарик мріє про славу, багатства та велике життя, але його бажання обертаються несподіваними наслідками.
Жив собі песик, звався Бухарик,
Мріяв про славу та їв свій сухарик.
Будка скрипіла, дах протікав,
А він невпинно на диво чекав.
Мав плани та амбіції, ого-го!
Просте життя — була трагедія його.
Мріяв про славу, палац та багатства,
Хотів торкнутися неосяжного статства.
Аж якось, коли він лизав каштани свої,
З’явився кіт Пухан у всій своїй красі.
Його хода — мов марш царів по килимах,
А погляд — ніби вічність бачив у світах.
„Бухарику, друже”, — мовив кіт величаво,
„На три бажання ти нині маєш право!
Кожне бажання — твоя відповідальність,
Обирай мудро, не згуби свою реальність.”
Песик від щастя хвостом завиляв,
У сяйві бажань новий світ уявляв.
Та мудрий Пухан хитро примружив око,
Бо знав: інколи й бажання грають жорстоко.
„Моє перше бажання, Пухане, просте,
І в серці воно давно вже, як вогник, росте.
Хочу, щоб кожна сучка, лиш глянувши на мене,
Від захоплення пісяла собі на лапи шалено.”
І ось його аура, мов сонячний блиск,
Осяяла все довкола, як золотий диск.
Муська з двору, побачивши все це,
Зашарілася вся і втекла на крильце.
Люська з кущів дивилась несміло,
Пристрасть охопила її душу і тіло.
„Це працює!” — шепнув, дивлячись у калюжу,
„Досконалість мою вже ніщо не спаплюжить!”
„Ну гаразд, хочу слави, підписників мільйон!
Щоб знімали лише про мене кожен новий сезон.”
Пухан кігтями клацнув: „Ось твоє бажання,”
І враз сторінка Бухарика здобула визнання.
Просипались лайки, коментарі, компліменти:
„Який шикарний пес!” „Хвіст задає нові тренди!”
Від радості Бухарик стояв, як король на вітрі,
Навіть мухи від захоплення завмирали в повітрі.
„Ну, Пухане, ось моє останнє бажання:
Щоб друзів багато було з вечора до рання.
Щоб сміх наш лунав і музика грала,
А нічна магія ніколи не згасала.”
І ось кожен день — лише святкування,
Але поступово приходило розчарування.
Радість стала пустою і штучною,
А втома була нестерпно підручною.
Невдовзі все стало для нього тягарем:
„У палаці моєму наче справжній гарем.
Це вже занадто!” — сказав він, втомлено.
„Хай старе життя моє буде відновлено.”
Так… мріяв Бухарик про життя величне,
Про щось грандіозне та дуже незвичне.
Але зрозумів, що щастя не в компліментах,
А в душевній простоті та справжніх моментах.