На крилах звичок
"На крилах звичок" — це іронічна й філософська пісня, яка через алегорію мухи розкриває важливу істину про людські звички та вибір у житті. Навіть у найбільш несподіваних обставинах ми стикаємося з дилемою: залишатися в комфорті старого чи шукати нове.
Летіла собі муха, простенька така,
Шукала поживи серед гною та лайна.
Раптово змінила свій звичний політ,
Залетіла до хати, де жив мудрий дід.
Він сидів за столом у родинному колі,
Розмірковував тихо про цінністі долі.
"Бути чи не бути!" — він промовляв,
Навіть дух Шекспіра поруч відчував.
Світло лампи тремтіло в глибокій тиші,
Слова діда здавались молитвою віршів.
Муха тихо сіла на край полотна,
Неначе вслухалась до правди вона.
Його промови — це життя розуміння!
В голосі — мудрість та легке тремтіння.
Муха пересіла на його окуляри,
Немов відчувала дідові чари.
Гній і сміття вже не манили,
Бо фрази Шекспіра її полонили.
Вона завмерла, вслухаючись у слова,
Як наче прозріла мала голова.
"Навіть муха!" — промовив мудрий дід,
"Знайде у Шекспірі душевний привіт!
Навчить її жити, любити, творити,
Та світ в нових барвах для себе відкрити."
А муха тим часом себе запитала:
"Невже мене доля сюди надіслала?
Та може я не просто комашина,
А є в мене душа, як у людини?"
Але довго думки в голові не сиділи,
Бо через вікно вітри прилетіли.
Теплий, м’який, п’янкий аромат
Повернув її думці звичний формат.
Коров’ячий гній – свіжий та багатий,
На полі лежав, як скарб благодатний.
"Шекспір — геній, але що з того?
Для мене у ньому немає нового."
Круг зробивши, як у фіналі п’єси,
Муха полетіла в гнойові процеси.
А дід лиш зітхнув: "Геній тут не впливає,
Коли думки лише гній наповняє."
Мораль проста, як день і ніч:
Звички сильніші за будь-яку річ.
Лиш той, хто шукає, мудрість пізнає,
Що кожен своє у житті обирає.