"Какая разница?" чи все ж таки різниця є?

"Какая разница?" – лунає між словами…
А десь у серці плаче тінь народу,
Що вижив крокуючи поміж вогнями,
І знову кров’ю виборює свободу! 

Мова – не просто звук чи інструмент,
Це щось глибше, ніж просто звучання.
В ній – код життя, його корінь та цемент, 
Що нас єднає у часи страждання.

В ній пам’ять предків, сила поколінь,
Прагнення жити й боротися завжди.
Вона ламає байдужості міцну тінь,
Й веде крізь хаос до ясної мети.

Коли ти рідну мову не приймаєш,
Ти ріжеш корінь у свого буття.
Як дерево, що в полі засихає,
Та без землі втрачає дух життя.

Коли ти кажеш "Какая разница?" — зупинись.
Подумай: хто тебе привчив мовчати?
Чиї це слова? Чий імперський свист? Подивись, 
Хто прагне наші душі закувати?

Мова — це свобода, дух і сила,
Вона – наш вибір бути собою у віках.
Це наше "ми" та єдність невгасима,
Що живе навіть в кайданах і страхах.

Мова — це про те, що ми не вмерли,
Що є в нас сила й правда в голосах.
Вона жила, коли нас рвали й терли,
Й світила навіть в темних небесах.

Тож вчіть її, не бійтеся звучання,
Не соромтеся, як то було ще вчора.
Вона важлива, як світанок зрання,
Це наша зброя, наша перемога!

Бо різниця є. Вона у кожнім слові,
В рішучім і усвідомленім кроці.
У тязі до свободи, а не неволі,
Й у кожнім, вистражданім нами, році.

Це більше, ніж слова — це наша пам'ять,
Це тиша пращурів, що звідтіля кричать,
Це голос тих, хто впав у полі слави,
Щоб ми сьогодні тут могли стоять.